1)Світить Зірка вічна, неземна,
Світить і ніколи не згасає.
В кожнім серці може буть Вона-
Це Христос. Хто в серці Його має,
Той разОм із Ним в житті піде
І надію в серці буде мати.
Вірний Бог тебе не підведе
Й буде міцно Він тебе тримати.
Приспів:
Надія є лиш у Христі.
Нагорода чекає всіх вірних.
Він може тебе довести
Міцною рукою у вічність.
2)Із Христом спокійно на душі,
З Ним все чітко, злагоджено, ясно.
В Нім спасіння вічної душі.
Він є Ідеал святий, прекрасний.
На Христа, мій друже, Ти дивись
І свій погляд не відводь від Нього.
Ти Йому у всьому підкорись-
Він є правда, і життя, й дорога.
3)Неземну Бог радість нам дає,
Допоможе Він здійснити мрії
І наповнить серденько твоє
Миром і любов'ю Він без міри.
Май ти, друже, єдність із Христом
І дійдеш до вічної Вітчизни,
Де не пануватиме вже зло.
Господом своїм Ісуса визнай!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 980 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Детки, в школу собирайтесь - zaharur Этот "злой" стишок, своего рода пародия на известный стишок Модзалевского, саркастически бросает вызов современной системе образования, которая усердно лишает ребёнка Детства и приспосабливает его сознание для успешной интеграции в общество счастливого потребителя. Вместо развития сердца и возрастания в познании Творца, вместо открытия ребёнку неразрывной связи между духовным и материальным миром, она пичкает до омертвения ум ребёнка огромными пакетами информации с пикантным добавлением (для прикрытия своей наготы) псевдодуховных фиговых листочков (в виде всяких "Основ религии и светской этики")
Стихотворение было навеяно, в числе прочего, "Учеником" Уильяма Блейка:
УЧЕНИК
Приятно выйти на лужок
Рассветною порой -
Трубит охотничий рожок,
И жаворонок со мной
Щебечет озорной.
А в школу не хочу идти -
И мне там не с руки,
Где под надзором взаперти
В узилище тоски
Корпят ученики.
О сколько дней я загубил,
Войдя в постылый класс!
Над книгами лишался сил,
Но знаний не запас -
Они мне не указ!
Поет ли птица или нет
Из спутанных тенет?
Как детям быть, когда Запрет
Их крылышки сомнет
И радости убьет?
Отец и мать! Коль вешний цвет
Обронит лепестки,
Коль не увидят яркий свет
Нежнейшие ростки
Под пологом тоски, -
To что созреет меж ветвей
На дереве таком?
И пору юности своей
Помянем ли добром
Глухим осенним днем?
---
Поэзия : Розы. - Марина Н. Думаю, что цветы, как и человека, Господь создавал с особой любовью. Меня всегда поражает неземная красота этих чудесных творений.
